Помітили як швидко ми подорослішали? Крик душі...
Як поцілунки перестали бути першими, як блокноти заповнилися чоловічими іменами, як мами перестали кричати, коли гуляєш до півночі? А як жартуємо, не червоніючи? На очах з'явилася чорна підводка, а на нігтях - червоний. Дізналися, що таке смерть, що таке втрачати, забувати, викидати, залишати позаду і замикати двері. В соц-мережах, у всіх вже не «все складно», вже не закриті друзі. Довелося визнати, що все або просто, або ніяк, і нічого зображати драму! Тепер можна замінити високі підбори на кросівки, відповідати за свої вчинки і приймати рішення. Телефонних дзвінків чекаєш все рідше, вимикаєш телефон все частіше, розчаровуватися в людях все звичніше, а купувати дорогі сумки - все логічніше. Тепер ніхто не питає, що приніс Миколай під подушку. Мультики припадають пилом у шафі, а у когось вже й свої діточки. Радіти сонечку все складніше. А ненавидіти дощ - легше, адже він все псує, бруднить. Літо - це не «ніякої школи!», це Одеса, Туреччина, Єгипет і курортні романи. З'явилося стільки цікавих слів: універ, іспити, сесія, робота, стрес, дієта, любов, використовувати, забути...
Щирість десь загубилася..