ЯК САМОМУ ЗРОБИТИ КОТЕЛ ДОВГОТРИВАЛОГО ГОРІННЯ

Твердопаливні котли стають все популярніші, але ціни на них залишаються дуже високими. Тому якщо у вас є час, можливість та бажання, можете спробувати зробити такий котел власноруч.

Розглянемо процес майстрування котла, який по технології схожий до литовських котлів тривалого горіння СТРОПУВА.

Основні переваги даного котла це простота виготовлення, тривалість роботи і мінімум обслуговування в процесі роботи. До переваг можна також віднести пожежобезпечність – в конструкції немає ніяких відкритих частин звідки б могли вириватися язики полум’я або іскри.

Принцип горіння незвичайний. Багато хто відразу не може збагнути чому котел таким чином горить і зовсім не димить. Горіння відбувається зверху вниз, тобто підпалюється закладка дров зверху, і по мірі прогорання верхніх дров вогнище опускається вниз. Внизу дрова сохнуть від температури горіння верхніх дров і чекають своєї черги. Прямо на вогнищі лежить екран, який пригальмовє вільне поширення вогню по всій топці. Він має певний зазор по периметру, що не дає інтенсивно горіти всій закладці дров. Прямо в осередок горіння подається через трубу піддуву свіже повітря. Димохідна труба своєю тягою, яка в свою чергу залежить від погодних умов на вулиці, витягає з печі стільки повітря, скільки створює тяга. Прикриваючи внутрішні регулювальні заслінки ми приглушуємо цю тягу. При нестачі вхідного в топку повітря всередині відбувається високотемпературне тління дров. Цим ми досягаємо великої тривалості роботи цієї грубки.

Один із саморобних дослідних зразків грубки пропрацював 61 год при температурі зовнішнього повітря мінус 15-20 градусів. За цей час не докладалося ні одного поліна дров, в грубці нічого не ворушили. Тобто піч працювала на одній закладці дров, стояла і сама по собі обігрівала приміщення розмірами 5х6 м. До температури понад 30 градусів тепла. У більш сильні морози вона горить менше часу. Залежно від зовнішньої температури тривалість горіння змінюється. Але навіть в мінус 49 горить не менше доби на одній закладці дров.

Розглянемо процес створення котла на прикладі:
1. За основу можна взяти звичайну бочку.

2. Болгаркою зрізаємо зварювальний шов торця бочки.

3. В результаті вийшов такий циліндр, обов’язково повинен бути з герметичним дном, без щілин.

4. І ось така кришка з готовою відбортовкою

5. Далі, підгинаємо край циліндра всередину за допомогою кувалди та молотка

6. Перевертаємо кришку. Відгинаємо буртик назовні знову ж за допомогою молотка і кувалди або ковадла. Перевертаємо кришку і встановлюємо на бочку. Виходить не сповзаюча кришка, яка надійно тримається на бочці.
Далі нам потрібна труба діаметром 100 мм., та довжиною – у висоту бочки. Чотири шматки швелера або будь-якого іншого матеріалу висотою 50-60 мм. Ще одна кришка від бочки або вирізаний з металу круг меншого діаметру ніж у бочки.
7. Вирізаємо в центрі верхньої кришки отвір на пару міліметрів більший діаметра труби (100 мм). Отвір пробки бочки можна заварити наглухо.

8. Потім відзначаємо місце під’єднання димохідної труби у верхній частині циліндра.

9. Вирізаємо отвір і приварюємо до корпусу трубу на 150 мм. Можна відразу всередині труби встановити перекриваючу заслінку.

10. Корпус грубки готовий

11. Далі беремо піддувну трубу, сотку, і приварюємо по центру попередньо вирізаного отвору у внутрішньому екрані. Таким чином внутрішній екран повинен бути трохи менше діаметра бочки на пару сантиметрів. По периметру екрану краї загнуті для більшої жорсткості, щоб не скручувало від високої температури. На фото є отвір від пробки. Але всі отвори потрібно заварити. Гази повинні проходити тільки по краях екрану.

12. Зі зворотного боку, до нижньої сторони екрану приварюємо будь-який сталевий профіль висотою 5-6 см. В даному випадку – куточки.

13. Повітроподавальний пристрій готовий. Він вставляється всередину бочки. У верхній частині труби повітроподавача встановлюється регулювальна заслінка: Приварюємо всередині труби шпильку. В заслінці просвердлюємо отвір. Діаметр заслінки дорівнює діаметру труби. Гайкою затягуємо в певному положенні.

14. Зверху встановлюємо кришку грубки. Все. Саморобний котел довготривалого горіння готовий.

15. Процес закладки дров. Знімаємо кришку. Виймаємо повітроподавальний пристрій. Закладаємо дрова, бажано не вище нижньої кромки димохідного виходу. Дрова можна класти вертикально – так більше влазить. Можна навіть не розколеними. Діаметром до 20 см. Згоряють без проблем.

16. На верхній шар дров кладемо дрібно нарубану щепу. Зверху кладемо ганчірочку або папір, чуть-чуть поливаємо поверх бензином.

17. Потім зверху встановлюємо повітроподавальний пристрій.

На трубу нанизуємо зовнішню кришку. Відкриваємо піддувную заслінку і кидаємо туди, всередину труби, клаптик запаленої ганчірки. Від сильної тяги сірник зазвичай відразу гасне. Як тільки дрова розгоряться з характерним тріском, піддувную заслінку можна повністю перекрити. У такому режимі вона може працювати дуже тривалий час, без ніякого обслуговування, навіть без нагляду. Не годинами, а добами.
18. Щодо димохідної труби. Бажана висота труби не менше 5 метрів, для кращої тяги. Встановлюється вона поруч з піччю. Нижню частину бажано зробити на ніжках.

19. Під коліном обов’язково потрібно вварити кран. Для зливу конденсату, що утворюється в трубі. Краник бажано врізати по висоті трохи вище відра або іншої ємності, куди буде зливатися конденсат. Нижню частину труби обов’язково заварити герметично. Під трубою бажано ніжки. Так як піч взимку інколи не топиться деякий час, при замерзанні всередині труби конденсату, можливий розрив по зварювальному шву. Кран потрібен кульовий – щоб при необхідності можна прутком прочистити засмічення.
Кран обов’язковий, інакше конденсат потече в грубку або через з’єднувальний хомут та інші нещільності назовні.

20. Піч під’єднується встик до труби і затягується хомутом. Під хомутом склотканина для кращої герметизації.

21. Дрова згоряють повністю. Попелу утворюється мало, його можна довго не прибирати. Більше 2 тижнів. Проте зі збільшенням кількості попелу, знижується тривалість горіння – зменшується топочна камера.
Користуйтеся на здоров’я!

Джерело